11 забутих суперфудів, які можуть трансформувати продовольчу систему і нагодувати людство

Більшість із нас навіть не замислюється, наскільки бідним є наше харчове різноманіття.95% усіх калорій, які ми споживаємо, надходять лише від 30 видів рослин і тварин. А 75% — взагалі від 12! Хоча у світі росте понад 30 000 їстівних рослин, у культурі використовується менше 150. І половину нашого раціону складають продукти з кукурудзи, пшениці та рису.

Саме тому науковці з Lexicon of Food запустили проєкт «25 історій» про «нові-старі» суперфуди. Це збірка історій та рецептів про культури, які можуть змінювати харчові системи та популяризувати забуті агропрактики.Ми обрали 11 найцікавіших суперфудів — і ось вони.

1. Амарант (Мексика, Болівія)

Амарант (Мексика, Болівія). Є близько 60 видів, але лише кілька культивують. Білок амаранту має до 35% незамінних амінокислот, він багатий на вітаміни й мікроелементи (кремній, цинк, мідь, магній). Рослина невибаглива, росте навіть на піщаних і глинистих ґрунтах, переносить посуху й високий вміст металів у землі.

2. Кіноа (Болівія)

У середньому містить 16,2% білка — більше, ніж будь-які злаки. За амінокислотним складом наближена до білків молока. Багата клітковиною, фосфором, кальцієм, залізом і цинком. Не містить глютену. Добре росте в сухому кліматі й горах, витримує різкі перепади температур.

3. Теф (Ефіопія)

Містить до 74% вуглеводів, 6–9% білків, 3,5% жирів. Дуже багатий на залізо (у 3–5 разів більше, ніж у пшениці). Основна зернова культура Ефіопії. Безглютеновий. Невибагливий, але в період росту потребує вологи.

4. Люпин (Німеччина)

Насіння містить до 50% білка й 5–20% олії, якістю близької до маслинової. Завдяки бульбочковим бактеріям збагачує ґрунт азотом. Використовується як зелений добриво, допомагає зберігати довкілля й вирощувати екологічно чисту продукцію.

5. Рукола (Італія)

Багата на вітамін C, йод і залізо. Має лікувальні властивості — сприяє травленню, діє як природний вітамінізатор. Росте на сухій землі, є невибагливою.

6. Волоський горіх (Киргизстан)

Містить 50–78% олії та 15–20% білка. Багатий на вітаміни A, D, E, K, антиоксиданти й омега-кислоти. Незрілі плоди мають у 7–10 разів більше вітаміну C, ніж чорна смородина. Горіх довговічний, стійкий до посухи й забрудненого повітря, покращує ґрунт.

7. Хлібне дерево (Гаваї)

Недозрілі плоди готують як овочі, стиглі — як фрукти. Смакує на кшталт картоплі. Сушені плоди зберігаються роками. У 100 г містить 4% білків, 76% вуглеводів і 331 калорію. Полінезійці винайшли спосіб

8. Моринга (Малайзія)

Справжній суперфуд: у листі в 20 разів більше заліза, ніж у шпинаті, в 15 разів більше вітаміну А, ніж у моркві, і в 10 разів більше калію, ніж у бананах. Листя багате на білки, вітаміни й мінерали, використовується як їжа та як добавки. Рослина витримує посуху й росте навіть у бідних ґрунтах.

9. Джекфрут (Індія)

Незрілі плоди варять і смажать, стиглі їдять свіжими. Дуже поживний: містить близько 40% вуглеводів, через що його називають «хлібом для бідних». Насіння багате на білки та вуглеводи. Деревина стійка до термітів і грибків.

10. Гречиха татарська (Китай)

Стійка до холоду, посухи та ультрафіолету завдяки високому вмісту флавоноїдів. Ефективніше засвоює мінеральні добрива й має вищу врожайність, ніж звичайна гречка.

11. Кернза (Канзас, США)

Багаторічний злак із корінням до 5 м завглибшки. Допомагає утримувати вологу й підтримувати екосистему ґрунту. Стійка до посухи, перспективна для кліматичних змін. Єдиний мінус — маленьке зерно (в 4 рази менше, ніж у пшениці), але над цим працюють агрономи.

Ці культури — не просто цікаві факти з аграрної історії. Вони мають шанс зробити наше харчування різноманітнішим, а агросистеми — стійкішими.